Конверт у каталозі
У колишньому кабінеті батька ще тримався запах картону, пилу й кави з термоса. Він пішов на пенсію два місяці тому, але ключі від службового входу залишив Марті, щоб вона допомогла розібрати шафу з каталогами. За вікном двірник згрібав мокре листя в довгі темні вали. На столі лежав список книжок, які мали піти до сільської філії, і батьків почерк раптом здався їй надто обережним.
Між картками на літеру «С» випав конверт кремового кольору. На ньому стояло: «Олені Коваль, особисто». Клапан був розклеєний. На звороті — адреса в Чернігові та ім’я: «Галина Руденко». Марта знала це ім’я з одного маминого речення, сказаного колись на кухні: «У мене немає сестри». Вона перевернула конверт двічі, ніби адреса могла змінитися від самого погляду. З коридору долинув дзенькіт ключів, і Марта машинально прикрила лист долонею.
Марта вже взялася за аркуш, коли знову помітила слово «особисто». Вона мала віднести його матері. Натомість сіла на батьків стілець і прочитала до кінця. Галина писала, що після семи років мовчання хоче зустрітися, не виправдовуючись і не вимагаючи пробачення. Вона залишала номер телефону та просила відповісти до кінця місяця. Дата на аркуші була березнева, сім років тому. Марта повернула аркуш у конверт. Картки на «С» ще треба було перенести в нову шухляду. Вона взяла першу, не прочитала назви й поклала назад.